Майстер-клас з Петриківського розпису

Для тих, хто вже майстрував в "Українському селі" та для тих, хто тільки мріє відкрити у собі новий талант, пропонуємо новий майстер-клас "Петриківський розпис"!

Свою назву цей розпис отримав від назви села Петриківка, в якому він виник і побутує до сьогодні. Цими орнаментами прикрашали меблі, посуд, печі, димарі и навіть стіни хат. Причому малювати дивні візерунки в цьому українському селі на Дніпропетровщині умів практично кожен. А це пелюстки і листя, котрі в умілих руках складаються в несподівані квіти, кетяги калини, винограду, казкових птахів і навіть людей. Колись в Петриківці цим розписом була прикрашена кожна хата. Навіть говорили: "Красиво в цім селі, як в церкві". І це дійсно так, адже петриківський розпис і в наш час гідно прикрасить сучасний інтер'єр. Запрошуємо вас доторкнутись до традицій цього розпису і прикрасити ним свою власну неповторну річ: виготовити листівку, розписати дерев'яний або глиняний виріб.

Під час майстер-класу  ви ознайомитесь з основними елементами цього розпису: зернятко, гребінець, ягідки, бігунок. Навчитесь їх складати в живописні квіти, кетяги калини, листячко. Створите своїми ручками теплу сповнену любові роботу.

А створити це диво Вам допоможе майстриня та Ваш гарний настрій!

Майстер-класи з Петриківського розпису будуть проводитись на території етнографічного комплексу як у відкритому форматі так і на індивідуальні замовлення.

Груповий майстер-клас з петриківського розпису замовляйте за тел. 099-500-900-8


Петриківку, виготовлену народними умільцями, можна придбати у сувенірній крамничці на території музею.

 

Перелік всіх майстер-класів в "Українському селі":

 

Історія Петриківського розпису. Корифеї.

Петриківський розпис є унікальним явищем, справжньою перлиною народної творчості. Яскраві, квіти, соковиті ягоди, фантастичні птахи, цей розпис не можна не впізнати одразу, його поціновувачі є у всьому світі, саме тому звичайне село Петриківка Дніпропетровської області стало відомим далеко за межами України. А зараз Петриківський розпис ще й претендує на статус всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. 

 

Петриківський розпис зародився приблизно в ХVІІІ сторіччі, як настінний розпис. Настінні розписи були дуже поширені в той час майже всюди, де будівлі обмазували глиною і білили, особливо вони були розвинені в Хмельницькій, Вінницькій, Одеській та Дніпропетровській областях.

Господині розмальовували здебільшого стіни хат та печі. При цьому Дніпропетровські хатні розписи мали свої особливості, орнаменти були досить дрібними, з великою кількістю деталей. Згодом деякі майстри почали розписувати не тільки свої хати, а й сусідні, працювати на замовлення. Коли попит на такі розписи виріс і майстрів, що мандрували, перестало вистачати – виникла так звана ««мальовка»», тобто той самий розпис, що й на стіні, тільки намальований на папері, який потім вішали на стіну. Розмір і форма «мальовки» залежали від місця призначення, наприклад «мальовки», що прикрашали сволок, робили у вигляді смужок, комин прикрашали ««мальовка»ми» овальної форми з квіткою в середині, іноді мальовки призначені були замінити справжній килим, або рушник. Такий «рушник» малювався на півпрозорому папері, на якому зображався в дещо спрощеному вигляді орнамент кілкового рушника.

«Мальовка». 1913 р.

 

 

Рушник-«мальовка». Надія Білокінь. 1930-ті роки.

 

Цікаво описує це явище О.С. Данченко:

«Та понад усе славилася Петриківка своїми яскравими, життєрадісними «кальовками». Петриківчанки цілими лантухами носили їх на базар. Найбільше мальовок продавали навесні, перед святами, коли всі білили і обновлювали свої хати. Петриківські базари в цей час – надзвичайне видовище. Усіма кольорами райдуги розцвітали намальовані на папері великі й малі квіти та цілі букети; ніби квіткові гірлянди, тріпотіли на вітрі вузенькі паперові «стьожки» вкриті орнаментальними фризами, що їх клеїли на горизонтальні виступи печі у кожній петриківській хаті; майоріли зубчасті довгі розписані «лиштви», якими оздоблювали так звані зрубчики – поперечні дошки стелі, від чого хата ставала особливо ошатною».

«Мальовки» малювали цілими сім’ями, дітей залучали до цього з самого малечку. Одна з найстарших майстринь з Петриківки Параска Миколаївна Павленко (1881 -1983) мати двох заслужених майстрів народної творчості Віри Павленко та Галини Павленко-Черниченко розповідала, що коли у 20 роках робила «стьожки» для печі,  то вона сама, розмічаючи орнамент на смужці паперу, малювала зелені листочки й стебла, старша Віра виводила червоні квітки, менша Галя «затикувала» сині ягоди винограду, а трирічний син Василько теж не сидів без діла – клав стьожки на черінь, щоб сохли. [3;37]

Параска Павленко. Пташки.

 

З часом «мальовки» перестають імітувати настінні розписи, стають більш самостійними, набувають нових якостей, отримують самостійне художнє значення і вже не прив’язуються формою до настінного живопису. «Мальовки» поступово перетворюються на станковий декоративний розпис Серед майстрів того часу відомі Наталя Вовк, Параска Власенко, Ганна Собачко, сестри Павленко, Надія Білокінь, Тетяна Пата.

Параска Власенко. Декоративне панно. 1935р.

 

Надія Білокінь. Панно «Птахи».

 

Ганна Собачко. Ескіз малюнку для вишитої подушки 1935р.

 

Тетяна Пата. Зозуля на калині. 1968р.

 

Марфа Тимченко. Чорний птах. 1963р.

 

 

Віра Павленко. Зозулі серед квітів. 1961р.

 

Малювали в той час саморобною яєчною темперою, тобто соки рослин, овочів, сажу, крейду змішували з жовтком, для того, щоб фарби були більш стійкими, а вже пізніше майстри опановують нові матеріали - олійні фарби, анілінові барвники, починають використовувати гуаш.

В якості інструментів майстри спочатку використовували пензлики, зроблені з пір’їнок з крил курки, ними малювали тонкі риски, лінії та дрібні деталі, а квітки малювали рогозом. З позицій сьогоднішніх смаків такі малюнки можуть здатися грубуватими, але їх краса була в безпосередності, живості малюнку, майстерності і вправності малювальниць. Пізніше майстри почали використовувати «кошачки» - пензлики, зроблені з кошачої шерсті, які дозволяють зробити найтонші лінії і досягти віртуозної майстерності. 

Окрім настінних розписів і «мальовок», були і інші різновиди розпису: олійними фарбами  розмальовували і предмети повсякденного вжитку, меблі – мисники, скрині, кінські дуги, сані, розписували дерев’яний посуд. Наприклад, Тетяна Пата розписувала барабани віялок, сестри Павленко, а також Марфа Тимченко розписували невеликі дерев’яні коробочки, які в той час використовували як пудрениці. Іноді такі розписи були недовговічні, оскільки їх писало прямо по дереву, без будь-якої ґрунтовки.

Після війни розписи олійними фарбами відновилися на професійній основі і виконувалися майстрами з Петриківки на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, тільки це був уже підлаковий розпис на чорному фоні. А в 1958 році цех підлакового розпису під керівництвом учня Тетяни Пати - Федора Панка відкрився і в самій Петриківці в артілі «Вільна селянка». Тут художники звернулися до місцевих традицій і почали малювати на зеленому, або вохристому тлі, так, як колись раніше розписувалися скрині на Дніпропетровщині. В колективі цього цеху крім Панка працювали й Іван Завгородній, Ганна Прудникова, Ганна Ісаєва-Пилипенко, Олександра Пікуш, Євдокія Клюпа, Зоя Кудіш, згодом приєдналися Василь Бабенко Ганна Данилейко, Олександра Кушнір.  В тому ж 1958 році в Петриківці відкрилася філія Дніпропетровської дитячою художньої школи, де Федір Панко почав викладати композицію петриківського орнаменту, це вирішувало питання про підготовку молодих кадрів. Таким чином колектив цеху підлакового розпису та учнів художньої школи і став з часом основою колективу,що згодом розвинувся у фабрику Петриківського розпису «Дружба». Цього ж року освоюється технологія підлакового розпису на пресованих з тирси виробах. А згодом асортимент виробів фабрики значно розширився і складався з більш ніж 60 найменувань : тарелі, шкатулки, декоративні набори для кухні, вази, писанки, довбанки, плакетки, тощо.

 

Федір Панко. Павичі.1973р.

 

Література:

  1. Бутник-Сiверський Б.С. та iнш. Українське народне мистецтво.
  2. Бутник-Сиверский. Народные украинские рисунки.
  3. Данченко О.С. Народні майстри.
  4. Федір Панко. Альбом. Декоративний живопис. Станкові твори. підлакові розписи.

 

 

 

2009 - 2016 © Етнографічний комплекс «Українське село»