Свято Маковія

14 серпня православні християни відзначають свято винесення чесних древ животворящого хреста Господнього, або свято Всемилостивого Спаса. У народі його ще називають Медовим Спасом або святом Маковія. 

 

Прийшло до нас свято з Візантії, де було встановлене в ІХ ст. і полягало в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою «відвертання хвороб», для очищення міста від злих духів, які, за давніми віруваннями, приносили страшні епідемії. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона ставала чистішою та, щоб ішли дощі в спеку.

У наші дні, за церковними канонами, 14 серпня під час Богослужіння здійснюється винесення хреста на середину храму для поклоніння.

Також вшановують сім святих мучеників – братів Маккавеїв, матір їхню Соломонію та їх учителя Єлеазара, які постраждали за відмову прийняти язичництво і в 166 році до н. е. прийняли мученицьку смерть. Тому в Україні свято має ще одну назву – «Маковія».

 В цей день розпочинається Успенський піст  — «спасівка», який триває з  14 по 27 серпня включно, і завершується святом Успіння.

У народі Спас означає  «проводи літа». «Пройшов Спас - пішло літо від нас».

За давнім звичаєм, на Медовий Спас віруючі приносять у храми мед для освячення. Традиція ця пов’язана зі стародавньою настановою – перший урожай приносити Богові і лише після цього споживати самим.

У церквах святять воду, квіти й мак. Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб.

На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

Цікавим є те, що на Житомирщині в букет додавали моркву, качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. Жителі Черкащини святили вінок із квітів і колосків зі свічкою, щоб і господарство процвітало, а на Поділлі святили снопи із трав і овочів, з якими обходили будинки, двори та городи, щоб наступний рік був урожайним.

Свячені трави та квіти клали у купіль дитині аби здоровою зростала, відваром змащували скроні від головного болю. Із свячених васильків робили кропильце, яким кропили молодих на весіллі.

Мак та квіти зберігали цілий рік за образами. Свячене зілля кидали в колодязь. Воду вважали корисною, та з цілющими властивостями.Чебрець, васильки, мелісу використовували для ушляхетнення напоїв.

Дівчата  вплітали засушені квітки на свято Благовіщення в волосся аби не випадало.

Традиційною їжею є шулики або ломанці (страва української кухні під час медового спасу) - порізані на невеликі шматочки пшеничні коржі, залиті розведеним медом разом з тертим у макітерці маком. Ця їжа досить проста в приготуванні та смачна.

Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники.  Найулюбленіша перша страва - пісний борщ з грибами.

 

Існує чимало приказок, казок та загадок. Відомі приказки про мак:

Сім годів мак не родив і голоду не робив.

Тиждень постишся, а в неділю-з маком.

Добра, як юшка з маком.

Згадуй мак та їж так.

Мак чорний та добрий, а редька біла та гірка.

 

Серед загадок для дітей найбільш популярна є така:

Стоїть тичка,

На тичці капличка,

Без вікон без дверей,

Повна хата людей.

 

2009 – 2018 © Етнографічний комплекс «Українське село»