Трошки про традиційне трудове виховання дітей або філософствування про перебирання гороху.

Колись діти дуже рано починали працювати. Звичайно, їм давали тільки посильну роботу, але й це вже виховувало в них працьовитість змалечку. Робота, яку загадували дітям, позначала їхнє місце в соціумі, прийняття до колективу, вчила відповідальності перед ним. Від того, як вони виконують цю роботу, залежала і життєвоспроможність всієї сім’ї. З трьох років дітям задавали пасти гусят, курчат, пізніше й увесь табун дорослих гусей, пізніше теля стерегти (прив'язане, звичайно), напувати його, потім свою корову, потім ще й сусідських, але вже за невелику додаткову плату – от вам і перший посильний зразок гарантованого кар’єрного росту! Та ще й дитина щось сама заробила. Це не настільки великі гроші, але наскільки піднімає самоповагу у дитини, а самоповага (в розумній, звичайно, мірі) це необхідна передумова для формування гармонійної самодостатньої особистості.

Погляньте на сучасні, інноваційні методики виховання дітей і Ви легко знайдете відповідники у народному вихованні.

Ті ж самі пестушки, потішки, коли, примовляючи різні тексти водили по животику, ніжкам, ручкам, перебирали пальчики – от Вам і «нашумівші» теоретичні обґрунтування про важливість тактильного контакту дітей з батьками.

А от така робота, що загадувалась всім-всім дітям, і навіть дуже часто виступає в казках як завдання головному герою, як випробування  – це перебирання круп, гороху. Здавалось би, ну що там такого? Але придивімося уважніше.

По-перше: таке завдання надзвичайно сильно розвиває дрібну моторику у дітей (потім і почерк буде красивішим!), яка, в свою чергу, потужно розвиває мозок і зв’язки між півкулями. По-друге: такі завдання розвивають почуття відповідальності: від того як Ваше маля справиться, залежить якість їжі, що споживатиметься всією сім’єю. До речі, сідаючи за стіл, ні в якому разі не забудьте при всіх похвалити дитину, урочисто проголосивши, хто виконував цю кропітку роботу!

По-третє: відбувається тактильний контакт не з пластмасою, пластиком, синтетичними фарбованими тканинами, а з рослиною, дитина пізнає світ на дотик, вчиться відрізняти колір здорової крупинки від хворої. І до того ж, якщо й потягне в рот, щоб спробувати на смак, то погодьтесь, шлунок навіть найменшої дитинки більше зрадіє гречці, гороху, пшону, хай навіть сирим, чим пластмасі чи ядуче фіолетовій шерсті якогось слоника чи собачки.

Але може виникнути питання: Як змусити дитину виконувати такі завдання, якщо вона цього не хоче? Та запросто! Все залежить від Вашої фантазії та методів, знайдеться тисяча: назвіть нормальні горошинки добрими, а зіпсовані – злими, поганими, і дитина власноруч відділятиме зло від добра, можна провести паралелі з казковими героями, сказати дівчинці, що вона, як Попелюшка,  і за виконану роботу її жде винагорода, а якщо Ви трошки допоможете, то автоматично стаєте доброю феєю (головне не перетворитись на злу мачуху).

Тут можна і казку про Котигорошка (він був дуже-дуже сильним) розказати, або й будь-яку, почавши її словами: «Ще за царя Гороха…» Виконуючи цю роботу, можна разом подумати, чому так багато казок починаються саме такими словами – так Ви чудово простимулюєте розвиток фантазії у своєї дитини. А ще у величезної кількості казок у різних народів світу є мотив проростання високого дерева, аж за хмари, по якому герої забираються в піднебесне царство саме з горошини! (Згадайте хоча б сучасний американський кінофільм «Джек і бобове дерево»).  

Розкажіть страшилку – що раніше дітей за непослух ставили колінами на горох, «щоб розуму набиралися».

Розкажіть, що в українських легендах виникнення гороху пояснюють, переосмислюючи біблійну легенду про вигнання перших людей на землі з раю – ніби Адам, зрозумівши, що тепер, щоб прогодуватись, потрібно буде тяжко працювати, заплакав, і сльози, що впали на землю, стали горошинами. І це була перша рослина, яку він скуштував на землі. І дійсно, горох – одна з найдавніших культур на нашій території. Горох також дуже поживний, багатий на цінні речовини, до речі, корисний для мозку!

Трошки старшим діткам можна розказати, що генетичні закони відкрили саме досліджуючи горох! І не бійтеся, що це «ще зарано, навіщо це йому, все одно нічого не зрозуміє в такому віці…» -  ні в якому разі, навпаки, намагайтеся дійсно по-дорослому розказувати дитині про навколишній світ, хай не одразу, пізніше, це складеться в повноцінну картину світу, а в маленькому віці воно міцно відкладається в глибинах розуму, щоб потім «спливати» в саме потрібний час. Знаю це з власного прикладу, бо ясно пам’ятаю, як у років шість, не старше, я допитувалась у тата, що таке мене «вкусило» з несправного дверного дзвінка (з якого стирчали два провідки, і, щоб подзвонити, їх треба було з’єднати) так як «дитячі» пояснення мене не задовольняли, то після питання так сотого, отримала досить розгорнуту розповідь про струм, про заряди «плюс» і «мінус». І так кожен раз. Зате потім, у старших класах, у порівнянні з однокласниками, такі предмети як фізика, астрономія, біологія (і особливо генетика) давались набагато легше. Пам’ятайте, що саме Ви – перші вчителі своєї дитини, і від Вашої ерудованості залежить розвиток розумових здібностей Вашої дитини.

Навіть до такої дрібної роботи, як перебирання гороху можна підійти з філософської точки зору, осмислити з різних сторін, перетворити на забавку, розвагу, що розвиватиме Вашу дитину. А скільки ще таких робіт!

І головне – бурхливої Вам фантазії та невичерпного натхнення у вихованні дітей!

Панкова Анастасія, етнографічний музей "Українське село".

 

2009 – 2018 © Етнографічний комплекс «Українське село»