Про Покрову словами українських бабусь.

"То свято, до якого збирають урожаї. А на Покрову вже все чисте і голе – поля, дерева. Можна вже і весілля робити, а потім місяць і вже не можна буде. До Покрови в нас утепляли хату загатами. Вільху рубали, закладали стовпчики, між ними дошки, а між хатою і дошками закладили листя, солому погану."

 


"Хата ж була дерев’яна, покрита соломою. Брали її, (колись же молотили жито руками, а не комбайном) і хорошою соломою крили стріху, а під стріху рвали калину вішали до морозів, а тоді в сінях ложили, а поганою соломою утепляли хату. А картоплю це зараз ложать в погріб, а раньше викопували ями, вони називалися копці (копець), закопували картоплю, моркву, буряки, тільки гарбузи вносили в клуню. То от до Покрови все це треба було зробить. Щоб і хата утеплена і всередині обязатєльно побілена, саме всередині. А  ці загати перед Паскою розбирали і білили ззовні хату. Готовилися до свята, пекли пироги і свати посилали, бо літом ніколи було робить весілля, але то тільки до посту."
Панкова Лідія Семенівна, 1945 р.н. Родом з С. Несолонь Новоград-Волинського р-ну, Житомирська обл., проживає в м. Луцьк.


"Колись обов’язково треба було шоб багато диньок нажарених і висушених, і з горіхами їли – дівчата зберуться, посідають і їдять диньки. Це ми зараз узнали, шо то виводяться всякі шлаки, шо то як лікарство і після того як ото хороше себе почували. У нас у селі то на Покрову празник, в церкву ідуть, то свято таке шанобливе і в пару селах навкруг так само престольний празник (храмове свято), церкву прибирають, чистими рушниками украшають. То до Покрови все має бути попорано, знесено, на городі щоб вичищено і щоб земля була зорана вся. Все хороше має бути, прибране як до Великодня. Робили ми ще присьби, бо після Покрови були холоди. А мені мати розказувала, що колись на Покрову випав був сніг і вже не розтавав. То з лісу привозили шопуху з ялини падає, то згребуть і призьбу роблять круг хати – внизу і аж по вікно. Ми зараз тоже робимо щоб не дуло. І бульбу і буряки так прикривали.

Дивились, яка погода на Покрову, така й зима буде.
Весілля колись за Покрови начинались. Якось то там було:  «На Покровоньку покрий мою головоньку». «Прийшла Пречиста – прийшла старостів нечиста, а прийшла Покрова – заревла дівка як корова», бо треба вже їй заміж йти. А неодружені дівчата йшли до церкви і просили: «Свята Покровонько, покрий мою головоньку, хоч хусткою, хоч ганчіркою, щоб не була я дівкою». А весілля робили аж до Пилипівського посту (28 листопада)
На заході у нас же упівців (УПА) багато, то вже будуть святкувати – то їх покровителька.
На Покрову різали ще чотири дернини – то таке зілля з травою – дерно, дерняка, і клали на гору на хату по всіх кутках травою донизу, щоб було у хаті сухо, хороше і чисто. Такі всякі чудеса раніше робили."
Філозоф Марія Григорівна 1947 р. н., Волинська обл. Ратнівський р-н с. Велимче.

"Покрова – це вже перше зимове свято. Ці всі роки і не було, а раньше то вже морози були. То до Покрови старі хати кукурудзянкою обкладали.

І ще треба було до Покрови часник посадити, з землею розібратися, треба поприбірать всі огороди."
Сопелюк Ганна Василівна 1953 р.н. с. Чорний Потік Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.

Записала Анастасія Панкова, музей "Українське село".

2009 – 2018 © Етнографічний комплекс «Українське село»