Про "Маковея" словами наших матерів і бабусь.

Українки різних регіонів України особисто розказують вам про свята і своє життя!

"Раніше на Маковєя постували. Раніше люди вірували – страшний пост був, зараз батюшка аж з Яхників (за декілька кілометрів), рідко приїжджає. Раньше люди багато бачили див, лучше вірували. А при мені церкву закрили, був клуб. Зроду не лаялися, бо то був гріх. На празники нічого не робили – «У празник одробиш – у будень одлежиш», бо у природі єсть сила, яка нами командує. Ото на Маковея робили шулики. Спочатку коржі печем – замішуються на соді і не треба ніяких жирів. Молоко, сода, мука – замішуєм крутенько, спекти і щоб прохолов. Мак перед тим замнять, солодкий щоб був – цукор і мак з водою перемішати і туди корж руками порвать, поламать".
Діброва Ганна Несторівна, 1938 р.н. Народилась і все життя проживає у с. Харківці Лохвицького р-ну Полтавської обл.

 
"Маковєй - це святять зілля перед Спасом, мак обовязково святять. Святять, і на наступний рік садять – тоді він дуже добре родить, та і шоб святе зілля було в хаті. На Маковія стільки вкусного робили – і вареники з маком і завиванці такі – тісто на дрождях  розкачують тонесенько. Перед тим мак запарюють, товчуть у ступі, солодють. Намажуть той мак на корж, закручують, воно виростає і таке як торт. А тісто робили так – трошки кип’яченого молока – 0,5 л. вихолоджують, щоб лиш тепленьке було, дають 25 г. дріжджів, розводять з мукою, чекають поки підніметься, присаджують( помішала ложкою), тоді береш муку і замішуєш. Стоїть у теплому місці дві години без протягів. Замісила і ще раз підійшло. Скиглики такі робили – спочатку мак запарюють, тоді товкли в великій такій ступі, перемішували з мукою, трошки масла, замішували і скручували таке кругленьке, як шарики. Мед туди добавляли і таке воно було вкусне...І сусід наш дід Степан мав пасіку, то всім сусідам перед Маковеєм, Спасом розносив по баночці меду, йому було десь сімдесят, а мені тоді 7 років".
Панкова Лідія Семенівна, 1945 р.н. Родом з С. Несолонь Новоград-Волинського р-ну, Житомирська обл., проживає в м. Луцьк.

"На Маковейка святять мак, то зараз його нема, то квіти святять, чи як хто найде – дрібненький такий мак десь біля хати. На Маковейка то все пісне. По селу «за прости бі» дають калачі, овочі бідним людям чи близьким за своїх померлих родичів".
Сопелюк Ганна Василівна 1953 р.н. с. Чорний потік Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської області.

"На Маковія печем булочки, паляницю – все з маком. Мак розтирається в макітрі, доливається вода, мед чи цукор, накришується ота паляниця, ламається руками і оце вмочуєм туди і їмо. То такі ласощі, всі їх люблять".
Бондарчук Марія Йосипівна (1943 р.н.)Хмельницька обл. Волочиський р-н с.Сарнів.

"Маковій він пісний і коржі пекли на воді. Мак замняли і розводили киплячою водою. Тісто на воді – мука, сахарцю, солі, а з молоком то розбухатимуть дуже. Маковій – просто був пісний день, в церкву не ходили".
Щербина Параска Семенівна 1923 р.н., народилась і проживає у с. Архипівка Лохвицького р-ну Полтавської обл.

"Печуться пампушки, терся мак в макітрі, розколочувався з  водою, цукром і поливаються пампушки зверху. Але їли вже після того як прийшли з церкви, до служби не їли.
Це були такі пророки брати Маковеї. Приносять люди в церкву квіти, зілля, мак, як мак освятиться, зберігали в хаті свячений мак. Знаєте мак-скакун – в нього невеличкі головки, він сам сіється. Трясонеш – сам висипається. То він чародійний, зберігали в мішечках. Як негаразди були – обсипали хату навколо. Як сварки в хаті як чувствують. Як після похорон людина не може заспокоїться, все їй здається що по хаті ходе душа покійника. Та ще на всіх вікнах посипали маком, як думають, що хтось щось поробив".
Панасюк Любов Данилівна, Черкаська обл. Шполянський р-н с.Лип’янка.

"В основному Маковія коржі печуть, та й усе, то таке лакомство, всі його люблять, ждуть – не дождуться, іногда, як діти й просили, то й не на Маковія таке їм робила, хоч і гріх (старі кажуть), але як їм хочеться… А деколи робим так само, тільки не коржі печем, а бублики кидаєм вмісто нього.
То шоб спекти той корж, берем 0,5 л. кисляку, 1 яйце, 1 ч. л. соди чи навіть трохи менше – пучку, щоб пісний корж був. Цукор-сіль по смаку, мука, щоб вмісить. Замішують, розкачують корж і на сковородку. Треба його навхрест порізати ножом, поштрикати, щоб повітря вийшло. І на сковородці на газ ставляємо на кирпи чині, не в духовці (а як в ній, то на пісок – на сковородці пісок, а зверху миску). І години дві кожні перевертають, щоб корочка була. Перед тим мак кип’ятить у воді, злить повністю воду – то її деякі зсьорбують, або на сито. Перетерти мак у макітрі, без цукру. А цукор чи мед розколочують у воді чи молоці, моламають корж і туди".
Ястреба Олена, 1962 р.н., народилася і проживає у с. Харківці Лохвицького р-ну Полтавської обл.

Корж, випечений в с. Харківці Лохвицького р-ну Полтавської обл. Соловій Катериною 1960 р.н.

2009 - 2016 © Етнографічний комплекс «Українське село»