Новий цікавий експонат з’явився в "Українському селі".

Новий цікавий експонат з’явився в «Українському селі» до дня Пасічника (19 серпня). Це унікальний довбаний вулик кінця ХІХ століття із зображеннями святих покровителів бджолярів Зосима і Саватія. Такий обов’язковий елемент  пасіки українського селянина позаминулого століття як вулик з іконою чи з молитвою у наші часи став справжньою рідкістю, побачити щось подібне зараз можна навіть не в кожному з найбільших музеїв України.  Основна причина тут проста – вульгарне витіснення духовних народних традицій у радянські часи.  А тим часом збереженість подібних експонатів у наші дні є свідченням саме того, з якою великою любов’ю і трепетом відносилися бджолярі минулого до свого ремесла, прагнучи оберегти бджіл і вулики від недоброго ока, злодіїв, хвороб.

Походить вулик з Чернігівщини – одного з найбільш розвинених  регіонів бджолярства. Виготовлений він із цільного шматка дерева способом видовбування всередині великої порожнини для бджіл і меду. Посередині вулика існує спеціальний отвір, куди мали залітати бджоли – вічко. Згадана ікона святих Зосима і Саватія розміщена угорі над «входом».  Зверху вулик накривався спеціальним дашком із соломи, який міг зніматися, аби можна було легко викурити бджіл на дно вулика і дістати соти з медом. Процес виготовлення такого вулика був досить непростим. Спочатку з підходящої за розміром і товщиною колоди відпилювали шматок дерева необхідної висоти і зачищали його від кори. При цьому особливо слідкували, аби деревина була непошкодженою шкідниками, а також не трухлявіла та  не вкривалась пліснявою. Найважчим було видовбати середину вулика. Це робилося спеціальними інструментами – пішнями, долотом, киянкою та ін. Після цього вулик обкурювали освяченими на Трійцю сушеними травами та ладаном, аби не вражав гнилець, окроплювали свяченою водою і виставляли на пасіку. Такий вулик слугував його власнику роками, а то й десятиліттями, переходив у спадок синам і вважався значною сімейною цінністю.

Святі Зосим і Саватій, зображені на вуликові, з давніх-давен вважалися покровителями бджільництва. По-суті, увесь бджільницький сезон вкладався між 30 квітня (день св. Зосима) і 10 жовтня (день св. Саватія). У ці дні бджолярі освячували у церкві свічки, з якими ходили круг пасіки. Часто не самі пасічники молилися цим святим, а просили це робити дітей до дванадцяти років, оскільки вважалося, що до бджільництва потрібно братися не тільки з чистими руками і одягом, а й з чистою душею і помислами. Саме на час діяльності цих святих (п’ятнадцяте століття) припадає період приручення бджіл. Селяни вірили, що це сам Господь послав святих Зосиму і Саватія у «землю єгипетську», а ті звідти принесли «божу робітницю» (так називали бджіл) у посохові. Зазвичай цих святих на іконах зображували не просто так, а за роботою, з різним пасічним приладдям чи інструментом – драбиною, мотузкою, сокирою тощо. Звернімо увагу, в нашому випадкові ці святі зображені по обидва боки від намальованого вулика, очевидно, таким чином його охороняючи.

Власними очима роздивитися новий унікальний експонат – довбаний вулик кінця ХІХ століття із зображеннями святих Зосима і Саватія – можна відвідавши музей етнографічного комплексу «Українське село».

 

2009 – 2018 © Етнографічний комплекс «Українське село»