Новий цікавий експонат з’явився в «Українському селі» до дня Пасічника (19 серпня). Це унікальний довбаний вулик кінця ХІХ століття із зображеннями святих покровителів бджолярів Зосима і Саватія. Такий обов’язковий елемент  пасіки українського селянина позаминулого століття як вулик з іконою чи з молитвою у наші часи став справжньою рідкістю, побачити щось подібне зараз можна навіть не в кожному з найбільших музеїв України.  Основна причина тут проста – вульгарне витіснення духовних народних традицій у радянські часи.  А тим часом збереженість подібних експонатів у наші дні є свідченням саме того, з якою великою любов’ю і трепетом відносилися бджолярі минулого до свого ремесла, прагнучи оберегти бджіл і вулики від недоброго ока, злодіїв, хвороб.

Розпочався сезон меду. Цим смачним і корисним продуктом нашої природи люблять ласувати усі. А чи усі знають, як саме розводили бджіл та збирали мед наші пращури? Ця стаття розповідає про стародавнє бортництво на теренах  українського Полісся. 

З давніх-давен в українській традиції бджіл шанували як священних комах. Якщо на стежці комусь зустрічалася мертва бджола, то для неї обов’язково потрібно було «викопати ямку і святою землею накрити». Крадіння меду із пасіки завжди вважалось за серйозний злочин, що прирівнювався до святотатства. 

2009 - 2016 © Етнографічний комплекс «Українське село»