З офіційного сайту УПЦ-КП http://www.cerkva.info/ від 9 листопада 2009 р.

Храмове свято св. вмч. Димитрія Солунського

В неділю, 8 листопада 2009 року, Православна Церква вшановує пам’ять святого Димитрія Солунського Мироточивого. Цього дня Святійший Патріарх Філарет на запрошення протоієрея Богдана Тимошенка, настоятеля Свято-Дмитріївського храму, прибув, щоб разом із місцевою громадою розділити духовну радість храмового свята.

Храм Святого Димитрія Солунського знаходиться в мальовничому куточку на північ від Києва, за 25 км. житомирською трасою, в мішаному лісі, між селами Бузова та Миколаївка Києво-Святошинського району. Збудовано храм із смерекового циліндричного зрубу у вигляді восьмикутної ротонди, що навіює почуття спорідненості із древніми староруськими круглими кам’яницями. Завдяки округлій формі невелика ззовні споруда усередині перетворюється на просторий та повноцінний храм, здатний вмістити у собі більше ста дорослих парафіян.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Після урочистої зустрічі перед початком літургії Святійший Владика освятив два ківоти.
 
Потім розпочалась Божественна літургія, яку звершив Святійший Патріарх у співслужінні прот. Валерія Семанцо, благочинного Києво-Святошинського району прот. Василія Чупровського, настоятеля храму прот. Богдана Тимошенка та духовенства благочиння.
 
 
 
В кінці літургії Святійший Владика виголосив проповідь, в якій відзначив яскравий момент прояву Божественної благодаті, а точніше тих умов, за яких був побудований цей прекрасний храмовий комплекс. А також подякував о. Богдану за його труди, адже новоутворена громада зміцнюється та зростає.
 
На завершення богослужіння відбулась хресна хода навколо храму, а потім Святійший Патріарх Філарет освятив грот «Живоносне Джерело».
 
Хочеться розповісти про цю унікальну місцину в Україні – Церковно-етнографічній комплекс «Українське село» . За допомогою Божою, через добрих людей та завдяки титанічній праці це місце перетворили зі звичайного шматочка української землі на Київщині на райську місцину, де кожна людина може відчути особливу благодатну атмосферу справжнього українського села, у якому зростали наші пращури та зберігався стержень українського духу – український народ.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Наш архіпастир Патріарх Філарет під час відвідин комплексу промовив слова, які найкраще характеризують те відчуття, яким переймається кожна людина, яка приходить сюди: «Ось, всі кажуть, що тут відчувається особлива «позитивна енергетика». А я вам скажу, що це ніяка не «позитивна енергетика», а сама звичайна Благодать Божа!». Цим відчуттям, відчуттям Благодаті Божої, відчуттям любові до ближнього і свого народу та відчуттям миру і спокою ви будете переповнені, якщо завітаєте в це місце.
 
Тут на території комплексу розташовані: дитячий гральний майданчик, криниця, «розмовне коло» - вартовий комплекс для духовних бесід. Також перевезені для зберігання та музейного використання старовинні українські хати: з Карпатського регіону «Гуцульська хата» 19 ст., з Полтавщини «Полтавська хата» 1888 р. та «Миргородська (Південна) хата» 1823р., з Луганської області «Слобожанська хата» та «Гуральня» середини 19ст., з Вінницької області «Подільська хата» середини 19ст., з Житомирської області «Поліська хата» початку 19ст., також є гончарня, кузня, трапезна для урочитих подій і недільна школа.
 
Головним задумом створення комплексу «Українське село» є прагнення відродження у пересічного українця любові до свого українського духовного коріння: віри, народу, держави, культури та побуту. Неодноразово, наш народ піддавався різноманітним утискам з боку одних або інших ворогів, яких поєднувала єдина мета – вони прагнули нас поневолити. Найефективнішого засобу для поневолення цілого народу, аніж знищення пам’яті про своє коріння, годі й шукати. Саме таким шляхом, особливо протягом минулого століття, знищувалася наша духовність та культура. Винищення було колосальним – полягло мільйони українського люду, руйнувалися церкви, паплюжилася мова та культура. Та досягти мети загарбників завадили пам'ять про своє, та любов до рідного. І саме ці чинники зіграли вирішальну роль у тому, що український народ зумів встояти у тяжкі часи свого існування.
 
Цей комплекс створений для того щоб кожна людина, якій не байдуже, якого вона роду і де вона живе, на власні очі пізнала велич і красу Української землі та її народу. Прийшовши до Українського села ви згадаєте своє коріння та ким ви є насправді: через храм Божий зможете заглибитись у свою душу і приблизитись до Бога; через ознайомлення з українською стародавньою архітектурою, побутом та народними ремеслами відчути себе нащадками та співучасниками могутнього української народу та культури; а через споглядання надзвичайно красивої природи: лісу, квітів, чистоти та охайності, загорітися бажанням створити подібну красу на тому шматочку землі, який є біля вас. Саме таким чином, через пам'ять про своє, любов до рідного та спільними зусиллями, наш народ буде щасливо існувати і ми зробимо нашу Україну красивою і прекрасною.
 
І все це що ми можемо побачити в цьому комплексі стало можливим завдяки пану Володимиру Бондаренку. Багато хто з людей декларує і сповідує прекрасні принципи, але не кожна людина здатна виконати обіцяне, стояти на своєму не зважаючи ні на що. Любити Бога та Україну на словах не важко, а на ділі такі люди зустрічаються рідко. Справжнім прикладом любові до Церкви та українського народу є та справа яку започаткував Володимир Дмитрович.
 
 
Історична довідка про заснування храму (взято з сайту www.hram.in.ua )
 
Історія виникнення Церковно-етнографічного комплексу «Українське село» розпочинається історією заснування храму св. Дмитра, яка у свою чергу розпочалася досить страшно, як у казці… Але це була не казка, а реалії українського політичного життя.
 
У 2004 році майбутній фундатор храму Володимир Дмитрович Бондаренко вів активне політичне життя. Йшли останні дні жовтня – другого туру нелегкої передвиборчої кампанії виборів у Президенти України. Твердо стоячи на засадах української державності пан Володимир щиро і віддано працював у передвиборчому штабі кандидата у президенти Віктора Ющенка очолюючи його виборчий штаб у місті Києві. Виборча кампанія з боку тодішньої влади Кучми була брутальною та жорсткою, коли на кожного потужного представника опозиції влада пробувала чинити тиск аби змінити у них бажання боротися за перемогу тодішнього опозиціонера та одночас самого реального кандидата у президенти Віктора Ющенка. В ніч на 26 жовтня, після напруженого дня, пан Володимир зі своїм водієм Олександром на автомобілі повертався з Києва на свою дачу в Садовому товаристві «Бузок 2», що територіально належить до с. Бузова Києво-Святошинського району, Київської області. На крутому повороті грунтової дороги садового товариства, де необхідно було пригальмувати, несподівано з боку лісу вискочили нападники у камуфляжній формі й почали закидувати автомобіль горючими суміш’ями, які ще називають «коктейлями Молотова». Декілька пляшок, розбивши вікна, залетіли до салону авто і воно спалахнуло. А нападники все не відступали і продовжували свій напад. Лише диво могло врятувати пана Володимира та його водія. І за промислом Божим це диво сталося. Із сусіднього дачного будинку, ненависний колись пану Володимиру ліхтар, що автоматично запалювався від датчику руху та осліплював усіх хто тією дорогою проїздив, став спасінням. Раптово умикнувшись та освітливши усе навкруги потужним галогенним світлом ліхтар зробив свою просту справу промислу Божого і навіяв нападникам думку, що їх викрито і вони швидко відступили у ліс та й зникли. Автомобіль згорів до тла. Пан Володимир та водій Олександр хоч і зазнали незначних опіків та все ж залишилися живими і неушкодженими, а головне, вдячними Богові за своє спасіння.
 
В подяку Богові за порятунок пан Володимир вирішує закласти та збудувати на місці порятунку храм Божий. За назвою храму та в честь кого він буде освячений далеко ходити не довелося. Вирішено поставити храм в честь св. великомученика Димитрія Солунського – захисника міст і справедливих воїнів, адже дні його пам’яті наближалися та й іменем Дмитра названо багато чоловіків з родини Володимира Дмитровича Бондаренка.
 
Там де мала статися зло і смерть, натомість, народилося нове життя – громада храму св. вмч. Димитрія Солунського.
 
Для тих хто зацікавився дізнатись детальніше про цей комплект можна завітати на сайт http://hram.in.ua/ та http://etno-selo.com.ua/
 

Андрій ГОЛОВКОВ

 

2009 - 2016 © Этнографический комплекс «Украинское село»