Газета "Гриф" від 18 червня 2012р.

Мандруючи Україною

Євро-2012 у самому розпалі. Тож, певна річ, що увага усіх прикута до футбольних матчів. Втім, як-то кажуть, не футболом єдиним... Україна і, зокрема, Київщина має що показати іноземним туристам. Та й нашим співвітчизникам, котрі хочуть відпочити від щоденних турбот, зрештою, відволіктися і від футболу, є чим зайнятися у вихідні. І їхати для цього далеко не треба, і коштів великих витрачати. А що вже задоволення отримаєте, так це гарантовано! Ледь від'їхавши від Києва, ви поринете у зовсім інший світ, котрий так різниться від метушливого мегаполіса. І відпочинок можна знайти на будь-який смак і гаманець. Не вірите? Тоді гайда з нами! Ми вам покажемо, як і де можна гарно відпочити.

А нам це вдалося завдяки зусиллям Київського обласного центру розвитку туризму управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації, що організували для журналістів черговий прес-тур просторами Київщини.

Цього разу ми вирушили на північ від Києва.

Отож, перша зупинка: село Бузова, Києво-Святошинського району. Тут розташувався етнографічний комплекс «Українське село».

В «Українському селі» нас зустрів поважний господар у вишиванці, з хвацькими козацькими вусами. Ним виявився народний депутат України Володимир Дмитрович Бондаренко. Саме він і влаштував нам екскурсію «Українським селом».

Як розповідає Володимир Дмитрович: «Головною метою створення Етнографічного комплексу "Українське село" є прагнення відродження у пересічного українця любові до свого українського духовного коріння: віри, народу, держави, культури та побуту. Неодноразово, наш народ піддавався різноманітним утискам з боку одних або інших ворогів, яких поєднувала єдина мета - вони прагнули нас поневолити. Найефективнішого засобу для поневолення цілого народу, аніж знищення пам'яті про своє коріння, годі й шукати. Саме таким шляхом, особливо протягом минулого століття, знищувалася наша духовність та культура. Винищення було колосальним - полягло мільйони українського люду, руйнувалися церкви, паплюжилася мова та культура. Та досягти мети загарбникам завадили пам'ять про своє, та любов до рідного. І саме ці чинники зіграли вирішальну роль у тому, що український народ зумів встояти у тяжкі часи свого існування.

Наш комплекс створений для того, щоб кожна людина, якій не байдуже, якого вона роду і де вона живе, на власні очі пізнала велич і красу Української землі та її народу. Прийшовши до Українського села, ви згадаєте своє коріння та ким ви є насправді: через храм Божий зможете заглибитись у свою душу і наблизитись до Бога; через ознайомлення з українською стародавньою архітектурою, побутом та народними ремеслами відчути себе нащадками та співучасниками могутнього української народу та культури; а через споглядання надзвичайно красивої природи: лісу, квітів, чистоти та охайності, загорітися бажанням створити подібну красу на тому шматочку землі, який є біля вас. Саме таким чином, через пам'ять про своє, любов до рідного та спільними зусиллями, наш народ буде щасливо існувати і ми зробимо нашу Україну красивою і прекрасною».

І справді, ми отримали надзвичайну насолоду та масу позитивних емоцій від перебування в «Українському селі». Атмосфера тут по-домашньому затишна та привітна.

Окремо хотілось би розповісти про найголовнішу споруду села – церкву.

Центральною і найвагомішою спорудою етнографічного комплексу, як і годиться для українського села, є дерев'яний храм Св. Вмч. Димитрія Солунського.

Храм не музейний експонат, а справжня діюча церква Української Православної Церкви Київського Патріархату, у якій правиться найголовніша Служба Божа – Божественна Літургія та відбуваються усі православні Таїнства. Відкритий храм ієрейським (священичим) освяченням 12 травня 2007 року Божого, а 6 жовтня цього ж року урочисте архієрейське освячення здійснив сам патріарх Філарет у спів-служінні великої кількості священиків Києва та Києво-Святошинського благочиння.

Збудовано храм із смерекового циліндричного зрубу у вигляді восьмикутної ротонди, що навіює почуття спорідненості із древніми староруськими круглими кам'яницями. Завдяки округлій формі, невелика ззовні споруда усередині перетворюється на просторий та повноцінний храм, здатний вмістити у собі понад ста дорослих парафіян. Прикрасою храму служить кленовий іконостас, виконаний у стилі українського бароко 17-18 ст.

Загалом же, перебуваючи у цьому храмі, відчуваєш якийсь особливий душевний трепет.

Недалеко від храму розташований грот ікони Божої Матері «Живоносне джерело». Кажуть, вода тут справді цілюща.

«Українське село» представляє побут, ремесла та культуру усіх регіонів України. Втім, прогулюючись комплексом, складається враження, що село справді живе, діюче. Не відчувається тут музейної застиглості. А й справді, тут можна побачити не лише старожитності, а й живу природу, тварин та птахів. А ще тут можна смачно попоїсти та гарно відпочити. Бо ж до послуг відвідувачів є готель та етно-хата, а ще колиба «Поїхали!». Ми теж пообідали в колибі і переконалися, що тут подають дуже смачні укра-їнські страви.

Автор: Олена Ходоровська

Джерело: www.grif.kiev.ua

2009 - 2016 © Этнографический комплекс «Украинское село»