Зебу в зоопарку Українського села.

В зоопарку етнографічного комплексу “Українське село” з’явилися нові й дуже цікаві тваринки - карликові зебу. Вольєр з двома зебу заходиться обабіч Подільської хати на території тваринця.

Частина порід домашніх корів походить від дикого європейського тура, вимерлого в сімнадцятому столітті. Ця тварина мешкала у світлих лісах і в степах. Тур був господарем великих просторів у Європі та Азії. Близько 2000 років тому азіатський тур був одомашнений. Домашні бики і корови відрізняються великим горбом на холці і передній частині спини. Цих горбатих биків і корів називають зебу. Тварини добре пристосовані до жаркого клімату, і тому їх розводять в субтропічних і тропічних районах Африки та Азії, а останні 100 років також в Центральній і Південній Америці.



Горб зебу складається з суцільних м'язів. Там немає жиру, як у горбі верблюда дромадера. Зоологи не знають, в чому саме полягає функція горба зебу. Зебу – стрункі довгоногі бики. У них великі звисаючі вуха і великий підгрудок, що представляє собою м'ясистий клапоть, звисаючий під шиєю. Роги зебу можуть мати різні розміри і форму. Хутро буває сірим, чорним, коричневим або білим. Є однотонні тварини, але зустрічаються і плямисті. Як серед домашніх корів, так і серед зебу існують різні породи. У нас в Європі розводять карликових зебу. Висота в холці цієї тварини 1,20 м і вага 250-300 кг. Самки трохи менші за самців.



Там, де розводять зебу, вони є цінуються як м'ясні і молочні тварини. Зебу більш невибагливі, ніж високопородисті домашні корови. Однак насамперед зебу використовуються в якості робочої худоби. Вони тягнуть плуги, їх запрягають у вози. У деяких країнах, наприклад в Індії, зебу вважаються священними тваринами, яких заборонено вбивати.

2009 - 2016 © Этнографический комплекс «Украинское село»