Вареники – Божі хваленики: всі хвалять, та не всі варять

В українській народній кухні вареники завжди посідали своє почесне місце. Адже протягом століть були стравою-оберегом для української родини. А берегинею завжди вважали і називали жінку. Тому процес замішування тіста був символом процесу творення всесвіту, його структури, де саме жінка цей всесвіт творила, як мати та прародителька. 

Вареники виступали формою родинного спілкування і магії захисту: готувати страву збиралися жінки і дівчата, які разом замішували тісто, разом ліпили вареники, їх разом їли, і все це у супроводі жартів та пісень. 

Тривалий час зберіглася традиція "суботніх вареників", які готували щотижня під вечір, саме в суботу. Вареники не тільки варили, а й запікали у сметані ("печені вареники"). Ці "суботні вареники" мали право їсти в неділю ті, хто відбув службу Божу в церкві. Це, свого роду, винагорода за приділений Богу час.

Готували вареники і тоді, коли народжувалася худоба, яка мала бути такою товстою як вареник. Уродини, поминки, весілля та календарні свята – здебільшого зимового циклу – обов’язково містили серед обрядових страв вареники. Тобто, вареники не були щоденною їжею, а були символом набутого чи пройденого життєвого періоду чи циклу. 

Наприклад, дівчата-дружки на другий день весілля приносили молодій саме вареники. Тут можна угледіти символ «зачаття»: вареник – це свого роду мішечок, «утроба», тобто те, що має народитися у сім’ї, в якості багатства, достатку (добробуту), і, звичайно, це символ майбутньої дитини.

Брали із собою вареники і жінки, що йшли відвідати вже подругу-породіллю. Вручали цей нехитрий дарунок молодій матері подруги і приказували: «Щоб повна була, як вареник». 

Різдвяно-новорічні свята були тісно пов’язані з обрядом поминання померлих, де споживання куті було ритуальним принесенням жертви, так само, як і капусняку, риби, голубців та пісних вареників. Останні, згідно з народним світорозумінням, поєднували у собі жіноче і чоловіче начала, були джерелом новоутвореної енергії тяжіння, любові, життя.

Протягом року вареники готували на такі свята як: Сорок святих (22 березня), де ліпили сорок вареників; на Колодія (Масницю), де вареники із сиром були головною стравою і їх їли протягом усього свята; на Сиропуст, на Святвечір, де з-поміж дванадцяти страв обов’язково готували вареники; на св. Андрія (13 грудня), з метою ворожіння; на Щедрий вечір, де щедрувальникам за привітання "платили" паляницями, ковбасами, пампушками та варениками; на Русальний тиждень, на Трійцю, де обрядовими вважалися пироги (вареники), а також коржі та яєчня.

Розмаїття начинок для вареників багато століть зберігає за цією стравою неповторність смаку: сир (бринза), варена чи смажена капуста, картопля, гриби, терта квасоля, калина, пшоняна каша, гречана каша із сиром, чорниці, черешні, вишні, товчені груші, товчені сухофрукти, мак, борошно на шкварках і ще багато інших.

Сподіваємось, Вам уже захотілось закотити вище рукави і розпочати приготування цієї важливої страви-оберегу. НЕ ГАЙТЕ ЧАСУ!!!

 

Усіх бажаючих навчитись цієї магії і стати берегинями для своїх родин, запрошуємо до етнографічного комплексу «Українське село» на майстер-клас з приготування вареників (попередній запис за телефоном: 099 500 900 8).

А в колибі «Поїхали!» ми радо пригостимо Вас і Вашу родину вареничками, що приготували власноруч господині і берегині «Українського села».

Шануймося, бо ми того варті!

2009 - 2016 © Этнографический комплекс «Украинское село»