Свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа або Яблучний спас.

19 серпня Церква відзначає велике двунадесяте свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Під час перебування в Галилеї Ісус Христос взяв трьох Своїх учнів, що були свідками воскресіння дочки Яіра, Петра й двох братів, Якова й Івана, і тільки з ними пішов на найвищу в тім місці гору - Фавор, щоб там помолитися. Зійшовши на верх гори, Він став на молитву; а Його учні сіли відпочити й від втоми заснули. Під час цієї молитви і відбулося дивовижне преображення Ісуса Христа. Його учням відкрилася Його слава, як Єдинородного від Отця. 

 

«Лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло» (Мф. 17, 2). Такі епітети і порівняння застосовують святі євангелисти:  Всі, хто зображує (чи словесно, чи фарбами) Христа під час Його Преображення приділяють особливу увагу зображенню світла, що осяювало постать Сина Божого.

Бог посилає це світло на людей щоб могли преобразитися ще тут на землі, в цьому земному житті і бути світлими своїми серцями і душами. 

В цей день, перебуваючи у храмі всі стають і свідками, й безпосередніми учасниками цієї величної події.

Свято Преображення також пов’язане зі старозавітним Святом кучок. «Якщо хочеш, зробимо тут три намети («кущі»)», - каже Петро Ісусові.

Це підтверджує й традиція здійснювати у свято Преображення (як і під час Свята кучок) освячення плодів.

На Сході до початку серпня поспівають злаки й виноград, які християни приносять у храм для благословення на подяку Богові за дар цих плодів. Частину цього врожаю в перші століття християни жертвували в храм для звершення таїнства євхаристії.

Свято Преображення відзначається Східною Церквою з IV сторіччя. У календар Західної Церкви воно було введене папою Калікстом III в 1457 році. У традиції Вірменської Церкви свято Преображення включене до великоднього циклу, є рухомим і святкується в сьому неділю після П’ятидесятниці.

За древнім церковним звичаєм  святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Тому в народі цей день називають Другим, або Яблучним, Спасом.

«Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!» Вважається, що ночі після Спаса стають набагато холоднішими.

До церкви несли святити квіти, мак, вірячи, що обсипання свяченим маком перешкоджає ходити до хліва відьмам, а до дому — ходячим покійникам. Весною мак розсівали по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітали до своїх кіс — «щоб не випадало з голови волосся».

Зберіглася  також традиція на Спаса згадувати померлих.

На Спаса завершувалися жнива і святкували Обжинки. Чільне місце посідали борщ, каша або галушки, вареники, пироги, кисіль з яблуками, наливки та настоянки.

Обрядовою їжею є «шулики». Замішують пісного коржа на соді й випікають його в печі. Готовий корж ламають на шматки та вимішують в макітрі з перетертим маком і свіжовикачаним медом. Готували пироги й штруделі з яблучною начинкою.

Завдяки старанням галицької кулінарки пані Дарії Цвек до сьогоднішніх днів збереглося багато рецептів пирогів, штруделів та інших смачних страв.

За народним звичаєм, до Спаса не їли яблук.

 

«До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе.»

Вже стало доброю традицією починаючи з 1997 року святкувати День пасічника.

Підраховано, що кожна сьома тонна світового меду - українська. На пасіках країни сьогодні «працює» близько п'яти мільйонів бджолиних сімей.

Найприємнішим моментом святкування Дня пасичника України є дегустація меду.

 

Народні прикмети:

Минув Спас - держи кожух про запас.

Як у Спасівку будуть великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами .

Якщо у Спасівку на деревах жовтіє листя, це віщує ранню осінь.

Якщо на Спаса нема дощу, то це прикмета, що буде гарна суха осінь. Дощів небагато буде.

Якщо на Спаса йде дощ, січень наступного року буде сніжний, якщо спекотно - січень морозяний.

Якщо антонівка вродила - наступного року хліб уродить.

Пройшов Спас - пішло літо від нас.

2009 - 2016 © Этнографический комплекс «Украинское село»